logotype

Центр стратегічних досліджень та анализу

громадська организація

agro
SICH

Світовий уряд: міфи і реальність

29.03.2013 15:37

Світовий уряд: міфи і реальність

У політично-реалістичному розумінні держави не в змозі вирішити надважливі питання міжнародного життя, не об’єднуючись у де-факто єдину наддержаву зі своїм центром прийняття рішень. Так, актуальності набуває становлення Світового уряду в рамках найвищого етапу міжнародної співпраці – формування системи наднаціональних інституцій. Нагадаємо, що попередніми етапами являлись союзи міст та общин; організації, створені за галузевим принципом; адміністративні союзи, універсальні міжнародні організації, Ліга Націй, Організація Об’єднаних Націй.

Виклики глобалізаційного розвитку Людства, конвергенція сфер міжнародно-правового регулювання постають найважливішими факторами існування Світового уряду.

Разом з тим, існує безліч практичних проявів хибного «міфічного» існування світового уряду. Серед них, такі як: Більдербергський клуб, Комітет 300, Група 20-ти, Група 8-ми, Трьохстороння комісія, Міжнародний Валютний Фонд, різноманітні інститути та фонди (Карнегі, Рокфеллера, Горбачова, Хадсонівський інститут, Рада міжнародного розвитку, Центр міжнародної політики, Асоціація іноземної політики та інші). Усі вони діють в якості неофіційних організацій/конференцій, головними «дійовими особами» яких являються не держави-члени, а впливові фізичні особи, що виступають в особистій якості та здійснюють безпосередній вплив на міжнародні події.

Більдербергський клуб, будучи таємною щорічною конференцією, чітко відображає, за допомогою географічного активу членства в групі, розподіл впливу окремих представників тієї чи іншої континентальної моделі на національну політику та міжнародні справи. Так, клуб об’єднує 383 особи, третину з яких складають американці, а решту – європейці та азіати, але, важливіше те, що серед них найбільш впливові вихідці сучасної міжнародної спільноти – президенти, королі, прем’єр-міністри, канцлери, банкіри, керівники найбільших корпорацій світу, нафтові магнати. Організаційно структура Більдербергського клубу включає три кола : зовнішнє (80% учасників засідань, обізнаних лише в частині реальної стратегії), Комітет управління (35 осіб, обізнаність на 90% із цілями діяльності групи) та Консультативний комітет (близько 10 осіб, що, фактично, здійснюють безпосереднє керівництво стратегією організації; серед них Ротшильд, Рокфеллер, Бжезінський, Кіссінджер, Холбрук, Гейнц та інші).   

Однією з основних цілей конференції є створення європейської супердержави з власним центральним банком та єдиною валютою, а кінцевою метою являється створення наднаціональної верховної влади інтелектуальної еліти світу[1]. Закриті засідання більдербергерів, стратегічні рішення з ключових питань фінансової, воєнної та соціальної політики, без врахування позицій урядових органів ведучих держав світу (наприклад, стосовно підняття ціни на нафту, питання входження в Ірак, імплантація підшкірних мікрочіпів, приховування від людства ліків від раку задля досягнення цілі «золотого мільярду») створили йому репутацію таємного світового уряду.

Той факт, що «глобальна реальність» є рукотворною справою, що твориться реальними людьми, підтверджується діяльністю та членським складом Комітету 300. Саме в рамках цієї групи і була підготовлена стратегія роботи та кадрове наповнення низки міжнародних організацій, а саме: Римського клубу, НАТО, МВФ, СОТ. Існує точка зору про те, що в основі діяльності кожної з вищенаведених глобальних структур лежить одна мета, хоч і в різних іпостасях, а саме:  перетворення держави у вічного боржника (Міжнародний Валютний Фонд), розмивання державних кордонів за допомогою транснаціональних корпорацій (СОТ), залякування за допомогою воєнної могутності (НАТО)[2].

Ще одними винятками, що певною мірою підтверджують правило, являються Всесвітній економічний форум у Давосі, який неодноразово називають видимою частиною таємного світового уряду, та неформальні зустрічі керівників найбільших центральних банків світу, штаб-квартирою для яких виступає Банк міжнародних розрахунків, міждержавний фінансовий інститут, який об’єднує фінансові ресурси центральних банків тридцяти країн, а відтак здійснює не малозначний контроль за міжнародними розрахунками.

Насправді, відмінність від справжнього світового уряду навіть з точки зору його складу в тому, що  таємний уряд не передбачає в своїй основі принцип ООН про справедливе представництво національних сил всіх держав світу, а навпаки пропагує повне знищення державного суверенітету та підпорядкування його наднаціональному органу [2]. Саме тому, задавшись в кінцевому рахунку ціллю з’ясувати юридичний зміст Світового уряду, розглянемо спочатку підтекст самого поняття «уряд». 

Традиційно уряд відносять до органів виконавчої влади структури державного апарату та розглядають як виконавчо-розпорядчий орган, який здійснює повсякденну оперативну роботу щодо державного управління суспільними процесами в інтересах суспільства [3,c.113]. Уряд становить центральну ланку державного управління, оскільки здійснює загальне керівництво, як внутрішніми, так і зовнішніми справами держави. Ще однією визначальною рисою уряду є його колегіальний характер: в рамках окремої держави до його складу входять особи (міністри, секретарі),  що очолюють державні відомства (міністерства, департаменти) з окремих галузей управління [4,c.160].

Становище уряду як органу виконавчої влади знаходить відображення в закріпленні його повноважень, юридично або ж фактично. Конституції деяких держав містять статті, що визначають компетенцію, але переважно у загальних рисах. До найважливіших функцій уряду відносять: власне виконавчу (виконання законів), управління державним апаратом (спрямування та контроль за діяльністю кадрів державних працівників), нормоустановчу (видання актів підзаконного адміністративного характеру та так зване делеговане законодавство), контрольну (право законодавчої ініціативи уряду поряд із органом законодавчої влади), бюджетну (підготовка, внесення та виконання бюджету), зовнішньополітичну (формування дипломатичного та консульського апаратів, керівництво розвідувальними органами, укладення договорів, участь у переговорах та ін.) [4,c.168-170].

В свою чергу Світовий уряд, який, безумовно, вбирає в себе основні ознаки традиційної моделі уряду, формується частково за загальним механізмом формування структур інституцій ієрархічного наднаціоналізму, що полягає у таких процесах, як: узгодження воль держав-членів; делегування повноважень державами-членами міжнародним інституціям; відмова держав-членів від регламентації своїх відносин в рамках делегованих повноважень; формування наднаціональних інституцій з виключними повноваженнями та розбудова арсеналу міжнародних інституцій в цілому [5,c.4-10].

Проектуючи образ Світового уряду,  у його міжнародно-правовому розумінні він становитиме виконавчу владу модельованої Конфедерації Об’єднаних Націй. Побудова Світового уряду передбачатиме реалізацію трьох взаємопов’язаних етапів: інвентаризації, функціональної координації та зваженої ієрархії.

Інвентаризація полягатиме в обліку існуючих міжнародних інституцій із одночасним аналізом прав, свобод, зобов’язань, дозволів, обмежень, заборон, відповідальності та санкцій, якими пов’язані відповідні міжнародні інституції. Інвентаризація у якості альтернатив передбачатиме два варіанти: наділення чинних міжнародних інституцій новими повноваженнями у зв’язку із глобалізаційними та іншими факторами або створення нових міжнародних інституцій із уже закладеними відповідними повноваженнями.

Функціональна координація відбуватиметься на основі поділу усієї множинності міжнародних інституцій на раціонально-функціональні блоки, а саме: літосферу, сферу міжнародно-правових просторів, біосферу, антропосферу, техносферу, економічну сферу, соціосферу, ноосферу та конституційну сферу. 

Та, зрештою, зважена ієрархія здійснюватиметься за принципом побудови системи органів виконавчої влади, а саме: міністерства-агентства-служби. Увесь арсенал міжнародних інституцій кваліфікуватиметься за наступною схемою:

-                     Спеціалізовані інституції, що формуватимуть політику в кожній окремій сфері по статусу, - міністерства.

-                     Міжнародні інституції, які регламентуватимуть систему дозвільних рішень в межах окремої вузькоспектральної галузевої області, - агентства.

-                     Міжнародні інституції, що здійснюватимуть контроль за функціонуванням відповідної сфери міжнародно-правового регулювання, а також виконання міжнародних програм та координацію з усіх питань, що належать до їх компетенції, - служби.

Реальність така, що факт функціонування Світового уряду всіляко заперечується середньо розвиненими державами та підсилюється заявами світових лідерів. Побоювання держав викликається поширеною гіпотезою про потенційну втрату державами їх суверенітету, хоча ,насправді, передання частини компетенції універсальній міжнародній інституції із ознаками наднаціональності лише сприятиме процесам зближення держав як між собою, так і в рамках міжнародного форуму держав,  а також дозволить перейти безпосередньо до втілення функцій загального інтересу для всього Людства шляхом прийняття Світовим урядом рішень від імені та задля усієї спільноти.

Насправді, існування Світового уряду визначається дотриманням таких умов, як: нарощення системної множинності спеціалізованих установ у якнайбільшій кількості сфер міжнародного життя для якнайширшого охоплення усіх аспектів міжнародної співпраці (особливо тих, що виникають у зв’язку із процесами глобалізації) із наділеними ознаками наднаціональності, та посилюється у зв’язку зі становленням універсальної системи міжнародно-правового регулювання, яка б змогла централізувати усі вищенаведені міжнародні установи та підпорядкувати їх своїм рішенням [6,с.20].

Ефективне виконання ним «функцій загальних цілей» [7,c.195] та забезпечення роботи механізму інституційної сфери можливе лише за умови розумної субординації та чіткого прописування функцій, повноважень та компетенції кожного із вищезазначених органів в системі наднаціональної інституції.

Тут слід розглянути статус Світового уряду, який і полягає у аналізі його функцій, повноважень та компетенції.

Функції Світового уряду як ієрархічної наднаціональної структури конфедеративного типу складатимуться із традиційного поділу на законодавчі, виконавчі та судові.

Законодавча функція реалізовується в основному через діяльність Організації Об’єднаних Націй та систему її органів. Роль та місце останніх в системі Світового уряду відіграє насправді актуальне питання. Існує точка зору, згідно з якою Організація Об’єднаних Націй розглядається як де-факто світовий уряд, що займається оподаткуванням «громадян світу», інші позиціонують функцію слугування ООН цілям Світового уряду як першочергову функцію, що була закладена ще при формуванні Організації групою членів Ради з міжнародних відносин, схожою є точка зору про використання світовими закулісними організаціями ООН в якості технічного інструменту впливу на держави [2]. Так, фактично, вона являється механізмом втілення в життя рішень, прийнятих вищезазначеними товариствами.

Разом з тим, саме ООН являється так званим якорем світової стабільності та, як сказав міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров, мета її створення – не в створенні на Землі раю, а у запобіганні пекла [8,с.412]. На підтвердження цієї тези, Ан.А.Громико зазначає: «Конечно, ООН, как говорил мой отец, с ростом численности ее состава стала похожа на «муравейник», но это «высокопоставленный муравейник», где методами многосторонней дипломатии достигаются договоренности по многим международным проблемам…Если бы не ООН и активная дипломатия таких стран, как Россия, Франция, Германия, в мире могла бы вспыхнуть новая мировая война» [8,c.437,429].

Врешті решт, ООН залишається єдиною універсальною міжнародною організацією, уповноваженою її членами на вирішення гострих проблем людства [9,с.5], а її створення допомогло пройти «точку неповернення» та відвернути загрози Третьої світової війни. Саме тому, ООН слід розглядати як складову частину Світового парламенту модельованої Конфедерації Об’єднаних Націй, його законодавчої гілки влади, тісно пов’язаної із виконавчими функціями Світового уряду.

Сама ж виконавча функція, що полягає у регламентації різних сфер життєдіяльності, проявляється у роботі низки міжурядових та неурядових організацій, чисельність яких збільшується у зв’язку з викликами часу та глобалізації.

Судова функція, на думку автора, є найменш регламентованою, зважаючи на відсутність ієрархії міжнародних судових органів.

Повноваження Світового уряду, що полягають в емансипації делегованих державами міжнародним інституціям владних прерогативах, характеризуються значною деталізацією та розширенням. Починаючи з кінця XX століття, відбувається значний ріст повноважень, як законодавчих, так виконавчих і судових. Наразі міжнародні інституції, що формують Світовий уряд, перебирають на себе не лише нормотворчу діяльність (незліченна кількість конвенцій, резолюцій, рекомендацій, а й стандартів, положень, адміністративних правил), а й регламентуючу та контрольну, створюючи при них спеціальні органи, уповноважені забезпечувати виконання рішень, прийнятих шляхом делегованих повноважень. Розширюються також і судові повноваження. Не всі, але переважна кількість сфер міжнародно-правового регулювання мають або власний спеціалізований судовий орган, або використовують загальну судову інституцію, наділяючи її додатковими повноваженнями.  

Компетенція Світового уряду також динамічно розширюється. Якщо раніше до неї входили лише ті питання, заради яких створювалася дана інституція, то нині вона предметно зростає. Переважаючою практикою є наділення уже існуючих міжнародних інституцій новою розширеною компетенцією або створення нової організації з уже потрібною компетенцією. Така ситуація безпосередньо сприяє не лише формуванню універсальної міжнародно-правової системи міжнародних відносин, але й укріпленню глобального уряду, конституйованого на основі лідерів міжнародно-правового життя. Фактично, передання частини компетенції універсальній міжнародній організації із елементами наднаціональності державою означатиме зближення держав на міжнародній арені, виявлення їх прагнення співпрацювати на взаємовигідних умовах, як між собою, так і у переплетінні із міжнародними інституціями [6, c.19].

Таким чином, ми говоримо про існування Світового уряду та про неабиякий вплив, який здійснюють міжнародні інституції на систему міжнародно-правового регулювання. Наразі актуальним лишається питання чіткої детермінації функцій, повноважень та компетенції кожної із складових даної ієрархічної наднаціональної структури.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

  1. Бильдербергский клуб. Глобализация. Мировое правительство // 
  2. Бильдербергский клуб: подлинная история. Мировое правительство: миф или реальность // http://ekklezia.ru/forum/interesyi.html?id=2980
  3. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія держави і права: Підручник. – К.: Кондор, 2006. – 477с.
  4. Конституційне право зарубіжних країн: Навч.посібник / М.С.Горшеньова, К.О.Закоморна, В.О.Ріяка та ін.; За заг.ред. В.О.Ріяки. -  2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 544с.
  5. Ruszkowski J. Supranationalism between the nation-state and international cooperation / Janusz Ruszkowski // Journal of public administration and policy research. – 2009. – Vol. 1(1).
  6. Хонін В.М., Герасимчук Н.В. Динаміка росту компетенції наднаціональних інституцій // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 101. Частина II у двох частинах). – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2011. – 187с.
  7. Klabbers J. An Introduction to International Institutional Law. – Cambridge: Cambridge University Press, 2002. – 399p.
  8. Новый мировой порядок или беспорядок: ООН – якорь мировой стабильности. Большая Идея Антивойны // Громыко А.А. Метаморфозы нашего времени. Избранное. – М.: Издательство «Весь Мир», 2012. – 464с.
  9. Заемский В.Ф. Кому нужна реформа ООН. В интересах всех и каждого. – М.: Международные отношения, 2010. – 296с.

 

Наталія Герасимчук, студентка Київського інституту міжнародних відносин, спеціально для Центру стратегічних досліджень і аналізу


Оцінка 1

Додати коментар

Для того що б залишити коментар, необхідно увійти через соц мережу.

ЗМІ ПРО НАС

1

20.01.2024 10:20

Ігор Смешко знову обурив російських пропагандистів правдою про історію України, або як зомбують росіян

img

Передачу, яка вийшла 29 грудня року на Першому російському телеканалі, кремлівські пропагандисти готували заздалегідь ...

4

24.04.2013 12:00

Игорь Смешко: «Смысл жизни — в непрерывности процесса созидания»

img

Газета "ФАКТЫ и комментарии", интервью с Игорем Петровичем Смешко. ...

5

30.01.2013 01:01

Молчание спецслужб по «делу Развозжаева» разрушает веру украинцев в государство

img

Замалчивание руководством СБУ ситуации по «делу Леонида Развожаева» разрушает веру украинских граждан в органы государственной власти собственной страны. ...

ПОГЛЯД

Опитування

Які проблеми є найбільш актуальними для України?

  • корупція;
  • неефективність державного апарату;
  • безробіття;
  • низькі зарплати і пенсії;
  • неконкурентоздатність українських товарів;
  • відсутність національної стратегії
Результати