logotype

Центр стратегічних досліджень та анализу

громадська организація

agro
SICH

БЮДЖЕТНА ПОЛІТИКА РОЗВИНЕНИХ КРАЇН – ЧИННИК ГЛОБАЛЬНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ

30.03.2013 21:18

БЮДЖЕТНА ПОЛІТИКА РОЗВИНЕНИХ КРАЇН – ЧИННИК ГЛОБАЛЬНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ

 

Вже шостий рік поспіль світова економіка не може відновити стійке економічне зростання. Оцінюючи ситуацію, поважні міжнародні інституції постійно оновлюють свої прогнози та коригують основні виклики стабілізації соціально-економічної ситуації як для окремих країн, так і глобальної економіки в цілому.

За оцінками ЮНКТАД у 2012 р. світова економіка значно ослабла [1]. Зростає кількість розвинених країн, особливо в Європі, які вже ввійшли в «подвійний спад». У деяких країнах поглиблюється боргова криза. Розвинені країни потрапили на «траєкторію спадної спіралі» через високий рівень безробіття та слабкість сукупного попиту, що спричинено жорсткою економією бюджетних коштів та фінансовою нестабільністю.

У період, коли фінансова криза позначилася на реальній економіці (торгівлі, обсягах виробництва та зайнятості) й поширилася в усі куточки світу, МВФ сформулював наступні пріоритети економічної політики як на національному, так і на міжнародному рівнях [2].

Оздоровлення балансів фінансового сектора – рішучі заходи по рекапіталізації банків та очищенню їхніх балансів як необхідна умова для забезпечення роботи кредитних ринків і поновлення розвитку глобальної економіки. Поки це не буде зроблено, спроби відновити рівні попиту, швидше за все, будуть приречені на невдачу.

Визнання важливості підтримки грошово-кредитної політики залежно від оцінки внутрішніх умов.

Надання бюджетних стимулів у глобальному масштабі в 2009 і 2010 роках. Фонд рекомендував країнам(як розвиненим, так і тим, що розвиваються), які мають відповідні бюджетні можливості, використовувати їх для стимулювання попиту. Криза наочно показала важливість бюджетного потенціалу, що дозволяє вживати антициклічних заходів податково-бюджетної політики під час економічного спаду.

Директивні органи більшості європейських країн виявили здатність до адаптації й наполегливість у вирішенні багатьох обумовлених кризою проблем в сфері економічної політики та координації дій. Мова йде про зниження процентних ставок, нестандартні заходи в грошово-кредитній сфері та стрімке збільшення бюджетних дефіцитів, що в цілому допомогло зупинити падіння економічної активності.

У результаті, за попередніми оцінками (відповідно до базового сценарію прогнозу ООН), економіка єврозони зросте лише на 0,3% у 2013 р. й на 1,4% в   2014 р. проти зниження на 0,5% в 2012 р. Зберігається високий рівень загрози реалізації набагато гіршого сценарію, реалізація якого може бути викликана ще більш масштабними скороченнями у бюджетно-фінансовій сфері [1].

Протягом 2012 р. рівень безробіття в єврозоні продовжував зростати, досяг рекордно високого рівня у 12,2% й збільшився більш ніж на один процентний пункт у порівнянні з попереднім роком. Найгірша ситуація зберігається в Іспанії та Греції, де не мають роботи більше чверті працездатного населення й більше половини молодих людей є безробітними. Лише в декількох країнах регіону, таких як Австрія, Німеччина, Люксембург і Нідерланди, відзначається відносно низький рівень безробіття – близько 5% [1], 

За даними Еurostat, у січні нинішнього року рівень безробіття в єврозоні виріс до рекордної оцінки у 11,9%. Найбільше річне зниження рівня безробіття населення зафіксоване в Естонії (з 11,1% до 9,9%), Латвії (з 15,5% до 14,4%), Румунії (з 7,4% до 6,6%) та Великобританії (з 8,3% до 7,7%). Найбільше підвищення рівня безробіття відзначене в Греції (з 20,8% до 27%), на Кіпрі (з 9,9% до 14,7%), у Португалії (з 14,7% до 17,6%) та в Іспанії (з 23,6% до 26,2%).

Як відзначають експерти ООН, у більшості розвинених країн була прийнята комбінація заходів бюджетної економії й стимулюючої кредитно-грошової політики, спрямована на скорочення державного боргу й зменшення вартості рефінансування боргу. Уряди цих країн сподівалися, що така політика призведе до заспокоєння фінансових ринків і відновлення впевненості серед споживачів та інвесторів, у подальшому – до відновлення економічного зростання й зниження рівня безробіття. Проте зазначені заходи мали зворотній результат – погіршення соціального захисту (урізування пенсійних виплат, скорочення періоду виплати допомоги з безробіття тощо), зниження рівня доходів населення та, відповідно, попиту, перекладання тягаря видатків на медичне обслуговування на населення.

Зазначені проблеми розвинених країн поширюються на країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою через ослаблення попиту на їхній експорт та скорочення потоків капіталу.

Так, після «піку» відновлення обсягів світової торгівлі (зростання на 12,6% у 2010 р.), триває процес їх скорочення: до 6,4% в 2011 р. й 3,2% в 2012 р. За  базовим варіантом прогнозу ООН в 2013 р. уповільнення зростання світової торгівлі припиниться й наблизиться до довгострокових середніх темпів росту в 5% у 2014 р.

Глобальні прямі іноземні інвестиції (ПІІ) скоротилися на 18% у 2012 р – з 1,6 трлн. дол. США в 2011 р. до приблизно 1,3 трлн. дол. США. Таке зниження потоків ПІІ знаходиться в різкому контрасті з іншими макроекономічними показниками, в тому числі ВВП та торгівлі, які є позитивними. Очікується, що приплив ПІІ може зрости помірно до 1,4 трлн. дол. США в 2013 р. та 1,6 трлн. дол. США у 2014 р. [3].

За оцінками фахівців Центру економічних досліджень Інституту глобалізації й соціальних рухів, перебороти кризу в єврозоні заважає консерватизм європейських політичних верхів. Вони вважають, що «Євросоюз капітулював перед спадом в економіці й не пропонує ніяких дієвих рішень: його політика будується на підтримці фінансової рівноваги, але не на генерації господарського зростання. Нового курсу від нього в цей час очікувати не доводиться». Експерти вважають, що Євросоюз продовжить політику «ощадливості», що в 2013-2014 рр. погіршить стан справ в економіці. На підтвердження наводиться прогноз ЄЦБ, який очікує в 2013 р. скорочення ВВП Євросоюзу на 0,5%, а в     2014 р. – зростання на 1%.

Наведені прогнози підтверджуються даними МВФ щодо динаміки величин ВВП на душу населення 33-х розвинених країн. Аналіз даних таблиці дозволяє визначити наступні тенденції. По-перше, серед усіх розвинених країн лише для Японії величина даного показника не знизилася у 2009 р. у порівнянні з 2008 р. По-друге, 18-ті країнам ЄС не вдалося у 2011 р. перевищити величину показника  2008 р. За прогнозними даними до 2017 р. не перевищать рівня ВВП на душу населення, досягнутого у 2011 р., – Люксембург, Швейцарія, Данія, Нідерланди, Бельгія, Іспанія, Кіпр, Греція, Португалія, Чеська Республіка, Франція (до 2016 р.). По-третє, більшість із зазначених країн не досягне за цим показником рівня     2008 р.

Таблиця: 

Динаміка ВВП на душу населення розвинених країн,

(тис. дол. у поточних цінах)



Країна

2000

2007

2008

2009

2010

2011

2012*

2013*

2014*

2015*

2016*

2017*

Люксембург

46,59

107,10

118,91

104,73

105,51

115,81

105,72

104,20

105,79

107,90

110,36

112,86

Норвегія

37,39

83,34

94,82

77,39

85,06

97,61

99,32

102,25

103,56

104,91

106,48

108,12

Швейцарія

35,74

60,00

69,05

65,44

69,97

83,07

77,84

76,60

77,24

77,85

78,47

79,13

Австралія

20,73

44,66

48,82

45,25

56,10

66,37

67,98

69,58

70,48

71,34

72,64

74,06

Данія

30,03

57,17

62,80

56,45

56,37

59,71

55,45

55,15

56,08

57,11

58,33

57,97

Швеція

28,15

50,99

53,10

44,02

49,84

57,64

54,88

55,97

58,36

60,86

63,26

65,75

Канада

23,65

43,31

45,17

39,72

46,28

50,50

50,83

52,09

53,23

54,55

55,93

57,30

Нідерланди

24,25

47,84

53,20

48,30

47,02

50,22

45,94

45,64

46,67

47,84

49,07

50,37

Австрія

24,05

45,25

49,92

45,99

45,31

49,69

46,33

46,41

47,84

49,27

50,69

51,99

Сінгапур

22,79

36,69

38,09

36,57

43,86

49,27

49,94

50,90

52,05

53,35

54,72

56,20

Фінляндія

23,58

46,50

51,30

44,85

44,14

48,78

45,54

46,24

47,98

49,57

51,13

52,72

США

35,25

46,47

46,90

45,46

46,81

48,33

49,80

51,06

52,80

54,95

57,34

59,95

Ірландія

25,79

59,62

59,53

50,37

46,44

48,29

44,78

45,39

47,36

49,63

51,84

54,21

Бельгія

22,79

43,49

47,79

44,14

43,59

46,99

43,18

42,73

43,30

43,89

44,58

45,31

Японія

37,30

34,04

37,87

39,32

42,86

45,87

46,90

47,10

48,50

49,90

51,25

52,50

Німеччина

23,02

40,46

44,33

40,39

40,51

44,11

41,17

41,33

42,50

43,66

44,83

46,02

Франція

22,60

41,85

45,79

42,05

40,95

44,01

40,69

40,27

40,96

41,95

43,18

44,63

Ісландія

30,62

65,18

53,25

37,85

38,89

43,09

41,15

41,10

42,35

44,42

46,60

49,10

Сполучене Королівство

25,11

46,36

43,51

35,49

36,44

38,81

38,59

39,88

41,49

43,42

45,38

47,52

Італія

19,45

36,03

38,88

35,25

34,15

36,27

32,52

31,95

32,30

32,85

33,53

34,26

Нова Зеландія

13,74

31,14

30,95

27,14

32,06

35,97

37,40

38,60

39,33

40,17

40,77

41,51

Гонконг

25,20

29,85

30,93

29,92

31,79

34,26

35,96

37,83

40,20

42,78

45,59

48,59

Ізраїль

20,76

24,21

28,58

27,02

29,54

32,35

32,06

32,93

34,05

35,15

36,36

37,62

Іспанія

14,46

32,17

35,11

31,78

30,21

32,08

28,98

28,20

28,61

29,18

29,79

30,42

Кіпр

13,19

28,04

31,69

28,66

27,39

28,67

25,63

24,77

24,68

24,89

25,54

26,33

Греція

11,66

27,48

30,78

28,91

26,97

26,73

22,76

21,04

20,91

21,37

22,18

23,09

Словенія

10,09

23,59

27,24

24,57

23,41

24,90

22,46

22,17

22,81

23,58

24,50

25,47

Корея

11,35

21,59

19,03

16,96

20,54

22,42

23,02

24,56

26,19

27,95

29,81

31,82

Португалія

11,54

21,90

23,84

22,08

21,54

22,36

19,77

19,37

19,70

20,25

20,83

21,43

Чеська Республіка

5,72

17,54

21,72

18,74

18,81

20,44

18,34

18,21

18,70

19,33

19,99

20,49

Тайвань

14,64

17,12

17,37

16,33

18,57

20,08

19,89

19,85

21,12

22,67

24,41

26,34

Словацька республіка

3,79

13,91

17,50

16,12

16,05

17,64

16,73

17,10

17,98

18,89

19,87

20,91

Естонія

4,14

16,38

17,81

14,34

14,14

16,57

15,99

16,43

17,39

18,38

19,47

20,65

* прогнозні дані

Джерело: Складено та проранжовано автором за даними 2011 року з використанням бази даних МВФ.

  На думку експертів криза в Європі не може бути переборена без створення нової моделі інтеграції й методик регулювання, чому заважає консерватизм європейських політичних верхів.

Про наявні проблеми свідчать й дані щодо неспроможності ЄС ухвалити бюджет Євросоюзу на наступні 7 років через розбіжності між прихильниками політики жорсткої економії й прихильниками збільшення видаткових статей для стимуляції економічного зростання.

У цьому зв’язку слід відзначити, що інтеграційні процеси сполучені з рядом серйозних ризиків. Відкриваючи кордони на шляху руху фінансового капіталу, країни-члени інтеграційного угруповання піддаються ризику неконтрольованого руху капіталу усередині блоку, а також можуть бути значною мірою піддані швидкому поширенню кризових явищ, які виникають в одній із країн. Тобто інтеграція сприяє «захисту» країн-членів блоку від зовнішніх факторів ризику, однак може бути каталізатором для внутрішніх.

Зазначені ризики знайшли своє підтвердження під час сучасної фінансово-економічної кризи для країн ЄС поряд із іншими чинниками глобального і регіонального характеру.

Слід зауважити, що у початковому періоді сучасної кризи експерти ЮНКТАД застерігали країни щодо напрямів реалізації антикризової політики. У  своїй концептуальній записці в грудні 2008 р. ними обґрунтовано тезу, що «всі країни, реальна економіка яких піддається ризику, повинні будуть проводити антициклічну політику для стимулювання внутрішнього попиту й компенсації зовнішнього попиту, що скорочується» . Світ не засвоїв уроки колишніх фінансових криз: традиційні пакети адаптаційних заходів можуть бути контрпродуктивними, а для досягнення й утримання валютно-фінансової стабільності, необхідні більш дієві глобальні механізми валютного курсу. Підхід МВФ, згідно з яким охопленим кризою країнам пропонується проводити проциклічну політику, є неадекватним.

Про актуальність антициклічної політики йдеться й в інших рекомендаціях ООН [1]. Вони відзначають, що бюджетна політика повинна стати більш противоциклічною, більшою мірою сприяти створенню робочих місць і бути більш справедливою. Акцент на консолідацію бюджетів у короткостроковому плані, особливо в розвинених країнах, виявився контрпродуктивним. Головним пріоритетом коригування бюджетної політики повинна стати пряма підтримка зростання виробництва й зайнятості шляхом стимулювання сукупного попиту при розподілі зусиль по досягненню бюджетної стабільності на середньострокову й довгострокову перспективу. Вплив бюджетної політики на розподіл доходів також повинен бути прийнятий до уваги не тільки із позицій соціальної справедливості, але й через наслідки для економічного зростання й створення зайнятості. Нарешті, економічне відновлення може бути прискорене як у короткостроковому, так і в довгостроковому плані шляхом сприяння екологічно чистому зростанню через фінансові стимули та інвестиції в інфраструктуру й нові технології.

Тетяна Панфілова, кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Інституту світової економіки  і міжнародних відносин НАН України, спеціально для Центру стратегічних досліджень та аналізу.

 Список використаних джерел:

1. Мировое экономическое положение и перспективы в 2013 году. Резюме. [Электронный ресурс] / ООН. – Режим доступа: http://www.un.org/en/development/desa/policy/wesp/index.shtml.

2. Преодоление глобального кризиса. Годовой отчет 2009 [Электронный ресурс] / Вашингтон, МВФ. – 84 с. – Режим доступа: http://www.imf.org.

3. Global FDI recovery derails  : http: //unctad.org/en/pages/newsdetails.aspx?OriginalVersionID=390&Sitemap_x0020_Taxonomy
=Investment%20and%20Enterprise;#561;#Statistics;#20;#UNCTAD Home


Оцінка 0

Додати коментар

Для того що б залишити коментар, необхідно увійти через соц мережу.

ЗМІ ПРО НАС

1

24.04.2013 12:00

Игорь Смешко: «Смысл жизни — в непрерывности процесса созидания»

img

Газета "ФАКТЫ и комментарии", интервью с Игорем Петровичем Смешко. ...

2

30.01.2013 01:01

Молчание спецслужб по «делу Развозжаева» разрушает веру украинцев в государство

img

Замалчивание руководством СБУ ситуации по «делу Леонида Развожаева» разрушает веру украинских граждан в органы государственной власти собственной страны. ...

3

19.01.2013 01:13

Институты власти забыли, что должны отстаивать интересы большинства граждан страны

img

Государственные институты власти обслуживают интересы правящей политической силы, а не всего гражданского общества. Причина этого — в отсутствии трансформации положений Конституции Украины, как о демократической стране, в конкретные законы ...

4

30.11.2011 00:00

"АМНИСТИЯ КАПИТАЛОВ" И "АМНИСТИЯ ПОЛИТИКОВ" - ВЕЩИ РАЗНЫЕ: ПЕРВАЯ, ВОЗМОЖНО, ОЗДОРОВИТ ЭКОНОМИКУ, ВТОРАЯ - ГУБИТЕЛЬНА ДЛЯ ГОСУДАРСТВА"

img

Інтерв’ю президента Центру Смешка Ігоря Петровича газеті «Комсомольская правда в Украине». Бывший начальник спецслужбы рассказал "КП" о том, что он считает главной угрозой для безопасности Украины сегодня. ...

5

27.10.2011 23:15

ДЛЯ МЕНЯ ЕЕ ХАРИЗМА — ПРОСТО УГОЛОВНОЕ ДЕЛО

img

Інтерв’ю віце-президента Центру Обихода Миколи Сергійовича газеті «Комсомольская правда в Украине» ...

ПОГЛЯД

  • 24.04.2013 11:45

    «НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ В ЕПОХУ ГЛОБАЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ»

    Доповідь президента Центру стратегічних досліджень та аналізу ( НДО), Надзвичайного та Повноважного Посла України, доктора технічних наук, професора, лауреата державної премії України в галузі науки і техніки, Смешка Ігоря Петровича на 2 Міжнародній науково – практичній конференції «Реструктурізація глобального простору: історичні імперативи та виклики», 18.04.2013р. ...
  • 31.03.2013 18:01

    Демократія по-українськи.

    Якщо оцінювати нашу демократію не як абстрактний ідеал, а як живу реальність, то стає очевидним, що вона має набір формальних атрибутів, котрі не забезпечили сподівання людей. Їхні права і свободи не вберегли країну від хаотичного розвитку, а більшість народу – від зубожіння. ...
  • 29.03.2013 19:07

    Контрреволюционная ситуация

    Революционная ситуация» в Украине – одна из топ-проблем сегодняшней национальной политической публицистики. Размышлизмами и прогнозами «что? где? когда?» - основные темы множества статей, претендующих на аналитичность, и комментариев, претендующих на актуальность. ...
  • Александр Воронянский
    05.03.2013 13:17

    Идеология государственного строительства в Украине базируется на теории неолиберализма

    Принесение эффективности общественного развития в жертву интересам поддержания status-quo политических элит в долгосрочной перспективе невыгодно и самим элитам, поскольку снижает объем производимых обществом ресурсов, доступных экспроприации в пользу этих элит. ...
  • Владимир Шуваев
    27.02.2013 14:16

    Мажоритарная система: искушение простых решений

    Если Партия регионов внедрит чисто мажоритарную систему выборов, она рискует выиграть бой, но проиграть войну ...

Опитування

Які проблеми є найбільш актуальними для України?

  • корупція;
  • неефективність державного апарату;
  • безробіття;
  • низькі зарплати і пенсії;
  • неконкурентоздатність українських товарів;
  • відсутність національної стратегії
Результати