07.03.2025 13:22
Американський журналіст Едгара Сноу в січні 1945 року опублікував у журналі The Saturday Evening Post матеріал про свою подорож Україною, де зазначив, що ця війна, яку дехто називає «російською славою», насправді була насамперед українською трагедією. Жодна інша європейська країна не зазнала таких масштабних руйнувань міст, знищення промислових центрів і сільського господарства, а також втрати мільйонів людських життів.
Це підтверджують як свідчення Сноу, так і численні історичні дослідження.
Загальні людські втрати України у війні: населення скоротилося з 41 мільйона у 1941 році до 27 мільйонів у 1945-му. Українські міста й села лежали в руїнах – знищено 700 міст і 28 000 сіл.
Україна зазнала колосальних економічних втрат.
Українська економіка втратила 42% від загального збитку всього СРСР:
- 10 мільйонів людей залишилися без житла
- 18 000 медичних закладів зруйновано
- 33 000 шкіл знищено
- 16 000 промислових підприємств стерто з лиця землі
Ігор Смешко в ефірі "Радіо Свобода" підкреслював:"Ми зробили надзвичайний внесок у перемогу в Другій світовій війні. Саме завдяки нам сьогодні існують сучасні демократії, зокрема Німеччина, адже ми заплатили за це дев’ятьма мільйонами життів наших співвітчизників. Саме тому нам було надано статус країни-засновниці ООН, навіть у межах СРСР."
Жорстокі втрати України не були випадковістю. Гітлер, як і Сталін, розглядав Україну як територію для експлуатації, а її населення — як дешеву робочу силу, яку в разі потреби можна знищити або замінити.
Про це пише професор історії Єльського університету Тімоті Снайдер у книзі «Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіним»:
"Україна годувала й захищала Російську РСФР і решту Радянського Союзу. Гітлер мріяв про родючі українські землі й вірив, що німці зможуть використовувати їх ефективніше, ніж радянська влада."
Цікавим було й ставлення Гітлера до природних багатств України. Про Україну фюрер тоді постійно говорив як про «чудову землю, яка через недостатню експлуатацію не дала максимуму, який могла би дати за німецького господарювання».
"Де ще існує регіон, у якому виплавляли б залізо вищої якості, ніж українське? Де можна знайти більше нікелю, вугілля, молібдену? Україна має такі запаси марганцю, що навіть Америка йде туди за постачанням," — записав за Гітлером 16 жовтня 1941 року його особистий референт Кеппен.
Україна не лише вистояла у цій трагедії, а й стала однією з вирішальних сил, що забезпечили перемогу над нацизмом та майбутнє сучасних європейських демократій.
І сьогодні, як і 80 років тому, Україна знову є ключовим чинником у боротьбі за свободу Європи.
"Україна не тільки захищає демократичний фронт на східному фланзі НАТО, не будучи його членом. Вона протистоїть ще одній геополітичній цілі Путіна – розколу Європи, встановленню нового поділу та спробам відновлення імперії," — влучно у грудні 2021 року зазначив Ігор Смешко в інтерв’ю канадському Kontakt TV. https://sylaichest.org/igor-smeshko-potribno-shhob.../
Проводячи паралелі з минулим, історія засвідчує: недостатня підтримка України та хибні рішення щодо обмеження критично важливих аспектів військової та розвідувальної допомоги можуть мати далекосяжні наслідки для безпеки всього демократичного світу. Як зазначав філософ Джордж Сантаяна, "Ті, хто не пам'ятає минулого, приречені повторювати його".
Історія доводить: помилки у прийнятті рішень сьогодні можуть призвести до глобальних наслідків для всього демократичного світу.
Аналітична група Центр Стратегічних Досліджень та Аналізу
Додати коментар